rozchyn-shtukaturnyjШтукатурні розчини використовують для додання рівної і гладкої фактури цегельним, бетонним, гіпсовим, дерев'яним і іншим видам поверхонь. В залежності від умов роботи і виду в'яжучих штукатурки можуть бути зовнішніми і внутрішніми, простими (на одному в'яжучому) і складними (на декількох). Розрізняють цементні, вапняні, гіпсові, цементно-вапняні, вапняно-гіпсові, глиновапняні штукатурні розчини.

Цементні розчини застосовуються для штукатурення стін споруд, що піддаються регулярному зволоженню, а також приміщень, відносна вологість повітря в яких складає 60% і більше. Цементно-вапняні розчини застосовують при нанесенні штукатурок як на зовнішні так і на внутрішні поверхні стін.

Для штукатурення поверхонь всередині приміщень з відносною вологістю повітря до 60% застосовують розчини на основі повітряних в'яжучих: вапняні, гіпсові. Можливе також застосування таких розчинів для виготовлення зовнішніх штукатурок, якщо поверхні не піддаються систематичному зволоженню.

Штукатурні покриття звичайно складаються з кількох шарів. Перший шар підготовчий, він зветься набризк. За рахунок цього шару забезпечується зчеплення поверхні з основними шарами штукатурного покриття. Звичайно товщина набризку складає близько 5 мм по цегельних і бетонних поверхнях і близько 9 мм – по дерев'яних. Основний штукатурний шар (ґрунт) служить для формування рівної поверхні, товщина цього шару – 5...7 мм. Високоякісні види штукатурок містять також оздоблювальний (накривальний) шар. Товщина такого шару звичайно не більше 2 мм. Іноді основний шар називають стартовим, а накривальний – фінішним.

Як заповнювач штукатурних розчинів підготовчого й основного шарів застосовується будівельний пісок із Мкр=1...2,2, вміст зерен розміром більше 2,5 мм не допускається. Для виготовлення штукатурних розчинів використовується дуже дрібний пісок. Вміст зерен розміром понад 1,25 мм у піску, застосовуваному в штукатурних розчинах для оздоблювального шару не повинен перевищувати 0,5% по масі.

Для підвищення водостійкості цементних штукатурок у розчин вводять гідрофобні добавки (наприклад ГКЖ-10, ГКЖ-11, ГКЖ-94). Водостійкість вапняно-гіпсових розчинів підвищують введенням гідравлічних добавок (трепел, діатоміт, опока, зола ТЕС і ін.). Для уповільнення тужавлення гіпсових розчинів використовують добавки гашеного вапна, кісткового, міздрового або казеїнового клею, лимонної й інших полікарбонових кислот чи їх солей. Для підвищення пластичності штукатурних розчинів використовують мікропіноутворюючі добавки (СДО, СНВ, милонафт).

Рухливість штукатурних розчинних сумішей залежить від виду штукатурного шару, способу нанесення і використовуваного в'яжучого (табл. 1).

Таблиця 1

Рухливість штукатурних розчинів

Основне призначення розчину

Рухливість
за зануренням конуса, см

Розчин для ґрунту

7-8

Розчин для набризку:

 

- при ручному нанесенні

8-12

- при механізованому способі нанесення

9-14

Розчин для накривального шару:

 

- без застосування гіпсу

7-8

- із застосуванням гіпсу

9-12

Орієнтовні склади штукатурних розчинів для різних шарів вибирають за табличними даними (табл. 2) і уточнюють дослідним шляхом.

Таблиця 2

Склади штукатурних розчинів

Вологісні умови експлуатації конструкцій

Тип
поверхні

Вид
розчину

Склад розчину в об'ємних частинах

Підготовчий шар

Ґрунтувальний шар

Накривальний шар

Систематичне зволоження, вологість більше 60%

Кам'яні і бетонні

цементний

1:(2,5…4)*

1:(2…3)

цементно-вапняний

1:(0,3…0,5):
(3…5)

1:(0,7…1):
(2,5…4)

Цементні і цементно-вапняні

цементний

1:(1…1,5)

цементно-вапняний

1:(1…1,5):
(1,5...2…2)

Вологість повітря не більше 60%, не зволожуються зовні

Кам'яні і бетонні

цементно-вапняний

1:(0,5…0,7):
(4…6)

1:(0,7…1):
(3…5)

вапняний

1:(2,5…4)

1:(2…3)

Дерев'яні і гіпсові

вапняно-гіпсовий

1:(0,3…1):
(2…3)

1:(0,5…1,5):
(1,5…2)

Цементні і цементно-вапняні

цементно-вапняний

1:(1…1,5):
(2…3)

Вапняні і вапняно-гіпсові

вапняний

1:(1…2)

вапняно-гіпсовий

1:(1…1,5)

Our website is protected by DMC Firewall!