Крупний заповнювач оцінюється показниками якості, які аналогічні до показників дрібного заповнювача (піску). Загальною вимогою до всіх заповнювачів є наявність стабільності показників властивостей і показників якості заповнювача в кожній пробі, що забезпечують отримання бетону гарантованої якості. Важливою властивістю крупних заповнювачів є міцність при стиску, що визначають за стандартною методикою (ДСТУ Б В.2.7-71-98) безпосереднім випробуванням зразків (циліндрів або кубів) або
при випробуванні щебеню або гравію на дробимість у сталевому циліндрі. При цьому міцність заповнювача визначається не тільки міцністю гірської породи з якої він отриманий, але й крупністю зерен. Зі зменшенням розміру зерен міцність їх, як правило, підвищується.
Для всіх видів важкого бетону збірних і монолітних конструкцій необхідно використовувати щебінь з вивержених гірських порід марки не нижче 800, метаморфічних порід не нижче 600 і осадових порід не нижче 300.
Марка щебеню з природного каменю повинна бути вищою за марку бетону не менше ніж у 1,5 рази для бетону класу В 22,5 і вище.
До заповнювачів важкого бетону пред'являються також вимоги за вмістом слабких зерен (не більше 5% за масою), пластинчастої або лещадної форми із шириною, що в три і більше разів перевищує товщину (15…35% в залежності від виду конструкції).
Рис. 1. Міцність бетону з лещадним заповнювачем
Вимоги за морозостійкістю диференційовані в залежності від виду бетону й умов експлуатації залізобетонних конструкцій – гідротехнічні, мостові, дорожні і т.п. В усіх випадках морозостійкість заповнювачів повинна забезпечити бетону необхідну марку по морозостійкості.
Вміст пилуватих і глинистих часток у крупному заповнювачі з вивержених порід для важкого бетону не повинен перевищувати 1% по масі, а в щебені з осадових порід а також для бетонів низьких класів у межах 1...3%. Щебінь звичайно чистіший гравію і, як правило, не містить органічних домішок.
Крупний заповнювач випускають у виді наступних основних фракцій: 5...10; 10...20; 20...40; 40...80 (70) мм. В деяких випадках допускається випускати і поставляти суміш фракцій, а також суміш фракцій 70 (80)...120 і 120...150 мм.
В залежності від величини зерен розрізняють крупний заповнювач наступних видів: рядовий – 5...70 мм; фракціонований: особливо дрібний – 5...10, дрібний – 2...20, середній – 20...40, крупний – 40...70 (80) мм.
Крупність гравію (щебеню) визначають просіванням його через стандартний набір сит із круглими отворами розміром 70(80), 40, 20, 10 і 5 мм. При виготовленні бетону велике значення має максимально допустима крупність заповнювача, обумовлена розміром отвору сита, на якому повний залишок не перевищує 5% від загальної наважки. Максимальна крупність залежить від розміру бетонованих конструкцій: для зручного укладання бетонної суміші не можна застосовувати крупний заповнювач крупніше ¼ мінімального розміру перетину конструкції і більше мінімальної відстані між стержнями арматури в залізобетонній конструкції (наприклад, для балки шириною 200 мм можна використовувати гравій (щебінь) з найбільшою крупністю зерен 200/4 = 50 мм); при бетонуванні плит, підлог та покриттів — ½ товщини плити, при бетонуванні масивних споруд з нещільною арматурою – 120...150 мм.
Для бетону бажаним є, якщо дозволяє розмір конструкцій і особливості їх армування, в основному крупний гравій або щебінь, але з достатнім вмістом середніх і дрібних зерен. Рухливість бетонної суміші однакового складу і з однаковою кількістю води на крупному гравії (щебені) більша, ніж на дрібному. На зміну обсягу крупного заповнювача на відміну від піску вологість майже не впливає.