proparochnaya-kameraТепловологісна обробка бетону (пропарювання) є одним з найбільш розповсюджених і ефективних способів прискорення процесу твердіння бетонних і залізобетонних виробів, що дозволяє значно підвищити продуктивність виробництва. Для забезпечення раціональної витрати компонентів бетонної суміші й оптимального використання теплової енергії, що йде на пропарювання, при виборі складу такого бетону необхідно враховувати вплив багатьох факторів.

У результаті теплової обробки бетон звичайно набирає близько 70...90% його проектної міцності. Бетон, котрий застосовується у виробах, що піддаються тепловологісній обробці, повинен забезпечувати не тільки проектну 28-добову, але і відпускну міцність, регламентовану відповідними нормативними документами на той чи інший вид виробів.

Міцність бетону після пропарювання визначається видом і активністю використовуваного цементу, складом бетону, а також режимом пропарювання.

Для бетонів, що твердіють при тепловій обробці найбільш ефективне використання середньоалюмінатних портландцементів зі вмістом С3А≤9%, а також шлакопортландцементів з підвищеним вмістом шлаку. Значення міцності після пропарювання бетонів на шлакопортландцементі, у порівнянні з міцністю при нормальному твердінні в 1,5...2 рази вищі ніж бетонів на портландцементі. При коротких режимах теплової обробки ефективні швидкотверднучі цементи.

Раціональний склад бетону, що забезпечує міцність бетону після пропарювання і проектну міцність, можна визначити експериментальним і розрахунково-експериментальним методами. Міцність бетону після пропарювання можна орієнтовно оцінити по узагальненій формулі Кайсера:

Rб.пр. =(0,41Rц.пр. + 9)Ц/В - 0,83(Ц/В)2 - 0,35Rц.пр. - 7, (1)

де Rб.пр. – міцність бетону після пропарювання; Rц.пр. – активність цементних зразків пропарених по тому ж режимі, що і бетон.

Режим пропарювання має велике значення для забезпечення необхідних параметрів бетону. Через те, що нагрівання бетону супроводжується розширенням його компонентів, особливо води і повітря, у результаті неправильного вибору режиму і розвитку деструктивних процесів, міцність пропареного бетону у віці 28 діб може виявитися нижче міцності бетону, що твердів у нормальних умовах. Важливими факторами є попереднє витримування перед пропарюванням і швидкість підйому температури. Попереднє витримування залежить від легковкладальності бетонної суміші: для бетонів з рухливих сумішей рекомендовані значення від 3 до 6 годин, для жорстких бетонів – 2…4 години. Введення в бетонну суміш прискорювачів твердіння дозволяє зменшити витримування, а пластифікуючих добавок, що сповільнюють тужавлення – вимагає його збільшення.

Рекомендована швидкість підйому температури для тонкостінних конструкцій з рухливих сумішей складає не більше 25°С/год, для масивних - не більше 20°С/год. Для виробів із жорстких бетонних сумішей швидкість підйому може бути збільшена до 30...35°С/год. Для бетонів на портландцементі оптимальна температура ізотермічної витримки становить 80...85°С. При використанні шлакопортландцементу і пуцоланового портландцементу ефективною є витримка при 90...95°С (рис. 1).

proparka-betona

Рис. 1. Наростання міцності бетону при пропарюванні
а) при використанні портландцементу;
б) шлакопортландцементу

Our website is protected by DMC Firewall!