inertniЗаповнювачі, що використовуються для виготовлення бетону, поділяються на крупні та дрібні. Крупний заповнювач (з розміром зерен понад 5 мм) поділяють на гравій і щебінь. Дрібним заповнювачем (крупністю до 5 мм) у бетоні є природний або штучний пісок. Гравій складається з зерен обкатаної форми, у щебеню – зерна гострокутні. Гравій утворюється в результаті природного руйнування (вивітрювання) гірських порід. 

У ньому можуть міститись як зерна високої міцності, наприклад гранітні, так і слабкі зерна пористих порід (вапняки, вапняні туфи й ін.). 

Звичайно гравій містить домішки пилу, глини, іноді органічних речовин а також піску. Внаслідок недостатнього зчеплення з цементним розчином гравій не застосовують у бетонах, що мають міцність при стиску понад 30 МПа.

Щебінь одержують в результаті подрібнення каменів з гірських порід. Він є найбільш якісним крупним заповнювачем для високоміцних бетонів. Для приготування бетону найкраще використовувати щебінь, близький за формою до куба або тетраедра, пластинчасті (лещадні) та голкоподібні зерна – малопридатні. Найчастіше для виробництва щебеню використовують граніт, базальт, діабаз та інші вивержені породи.

Природний пісок, що застосовується для виробництва звичайного бетону, являє собою пухку суміш зерен (крупністю 0,16...5 мм) різних мінералів, що входять до складу вивержених або осадових гірських порід. При відсутності природного піску також можна застосовувати пісок, одержуваний шляхом подрібнення твердих гірських порід а також у вигляді відсівів подрібнення, одержуваних при розсіванні подрібнених гірських порід.

Природні піски також можуть бути збагачені і фракціоновані. Збагачення полягає у вилученні фракцій понад 5 мм, відмиванні пилуватих і глинистих часток. За густиною в насипному стані заповнювачі поділяються на важкі (насипна густина понад 1100 кг/м3) і легкі (до 1100 кг/м3).

За структурою зерен:

- щільні (пористість менше 10%);

- пористі (пористість більше 10%).

За походженням і методам одержання:

- природні, що добуваються з родовищ (пісок);

- класифіковані (відсортовані) (пісок, гравій);

- подрібнені (щебінь і пісок, одержувані подрібненням гірських порід);

- штучні – з відходів виробництва без спеціальної переробки (золи, паливні шлаки, металургійні шлаки і т.п.);

- з відходів промисловості після спеціальної переробки (шлакова пемза, зольний гравій і ін.);

- з природної сировини при спучуванні або спіканні в процесі випалу (керамзит, аглопорит).

Для приготування легких бетонів використовують легкі пористі заповнювачі:

1) щебінь з пористих гірських порід (пемзи, вулканічних туфів і лав, вапняних туфів, черепашників і т.п.);

2) відходи промисловості: паливні (котельні) шлаки, тобто відходи від спалювання вугілля; гранульовані доменні шлаки; зольний гравій із золи ТЕЦ;

3) спеціально виготовлені (штучні) пористі заповнювачі: керамзит (керамзитовий гравій, щебінь і пісок); шлакову пемзу (термозит) – пористі доменні шлаки; агломераційні шлаки, одержувані спіканням зол або паливних шлаків (аглопорит); спучені при випалі гірських порід (перліт,шунгізит).

Штучні пористі заповнювачі відрізняються більш високою якістю, чим звичайні паливні шлаки, і дозволяють одержувати більш міцні, стійкі і легкі бетони.

Легкі (пористі) заповнювачі повинні мати густину у насипному стані менше 1000 кг/м3, найчастіше 500…800 кг/м3, тобто приблизно вдвічі менше, ніж у звичайного піску і гравію. Внаслідок великої пористості міцність легких заповнювачів значно менша, а поверхня їх значно більше, ніж у звичайного піску і гравію або щебеню.

DMC Firewall is developed by Dean Marshall Consultancy Ltd