shlakЯк заповнювачі для бетонів можуть використовуватися паливні золи і шлаки, що є відходами ТЕС і котельних установок. Золошлакові відходи можуть бути класифіковані за гранулометричним складом на золу-виносу, шлак і золошлакову суміш. Золами звичайно називають залишки від спалювання твердого палива (вугілля, сланцю, торфу). Розмір часток золи менше 0,16 мм. Більш крупні зерна відносять до шлакового піску і щебеню.

Придатність золи для виготовлення в'яжучих і бетонів встановлюють шляхом дослідної перевірки хімічного складу і вмісту шкідливих домішок, до яких відносяться незгорілі паливо, сірка, негашене вапно, оксид магнію. За видом палива золи, що спалюються, поділяють на вугільні, сланцеві і торф'яні. В залежності від модуля основності золи, як і шлаки, бувають кислі й основні.

Паливні шлаки – це агреговані і сплавлені частки золи розміром 1...50 мм. При спалюванні кускового палива головним видом відходів є шлаки, що утворилися при спіканні часток золи на колосникових ґратках.

Золи українських ТЕС представлені тонкодисперсними порошками із середньою питомою поверхнею 2600…3800 см2/г, насипною густиною 750…1050 кг/м3, дійсною густиною 2,2...2,5 г/см3. Густина залежить від виду палива і температури спалювання, звичайно збільшуючись з підвищенням останньої. Розміри часток золи залежать від сировини, способу спалювання, місця відбору проби і звичайно коливаються в межах 20...60 мкм.

Паливні золи і шлаки, використовувані для виготовлення бетонних і залізобетонних виробів, не повинні містити більше 5% незгорілого палива (золи від спалювання антрациту і кам'яного вугілля –10%) і 1% сірки, а також включень негашеного вапна. До зернового складу золи зазвичай особливі вимоги не висуваються, але рекомендується, щоб для ніздрюватих бетонів використовувалася зола з питомою поверхнею понад 2500 см2/г, а для щільних бетонів – не менше 1500 см2/г. Зі збільшенням дисперсності золи зростає не тільки міцність бетону, але також водопотреба бетонної суміші й усадка бетону, тому оптимальний зерновий склад золи, а також вміст добавок (що активізують золу, пластифікують бетонну суміш тощо) доцільно встановлювати попередніми дослідами для конкретного виду золи і бетону.

Використання золи-виносу в якості легкого пористого заповнювача замість кварцового піску дозволяє не тільки знизити середню густину легкого бетону, але і зменшити його теплопровідність, що забезпечує підвищення теплозахисних властивостей виробів і економію палива при експлуатації споруд.

Паливні шлаки як місцева будівельна сировина можуть бути використані для виробництва шлакобетону, шлакоблоків і в якості теплоізоляційного матеріалу.

Металургійні шлаки мають відносно постійний хімічний склад при використанні стабільної сировини. В процесі плавлення руд залежно від етапу переробки (виробництва чавуна або сталі) утворюються доменні або сталеплавильні шлаки. Структура цих шлаків обумовлює механічну міцність і довговічність матеріалів, одержуваних на їх основі.

Основними видами заповнювачів, вироблених з використанням металургійних шлаків є щебінь, пісок, щебенево-піщана суміш, гранульований шлак, шлакова пемза. Досвід виробництва свідчить про ефективність їх використання в бетоні.

Вимоги до властивостей шлакових матеріалів в залежності від шляхів їх використання поділяють на вимоги, що висуваються до шлаку як до вихідної сировини так і до готового продукту. Показниками якості шлаку як будівельного матеріалу є міцність, зерновий склад, морозостійкість і вміст небажаних домішок.

DMC Firewall is developed by Dean Marshall Consultancy Ltd